архітектура

-и, ж.

1) Мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво. || Характер, стиль будови.

••

Ландша́фтна архітекту́ра — галузь архітектури, що стосується озеленення міст, проектування міських і приміських садів, парків і т. ін.

2) Концепція взаємозв'язку елементів складної структури; вміщує компоненти логічної, фізичної та програмної структури.

••

Архітекту́ра обчи́слювальної систе́ми — а) принципи роботи обчислювальної системи на функціональному рівні безвідносно до фізичної реалізації; б) точно визначений інтерфейс між програмами та апаратурою обчислювальної системи.

Архітекту́ра ба́нку да́них — концепція зв'язків компонентів банку даних між собою та з користувачами.

Архітекту́ра комп'ю́терної мере́жі — загальний опис моделі комп'ютерної мережі, який визначає топологію, її основні елементи, характер їх взаємодії.

Сте́кова архітекту́ра — організація ЕОМ, за якої більшість машинних команд є безадресними і виконують операції над значеннями на вершині стека.

Те́гова архітекту́ра — організація ЕОМ, за якої з кожним словом пам'яті пов'язаний тег, що аналізується апаратно і вказує тип інформації.

Фон-не́йманівська архітекту́ра — організація ЕОМ, за якої обчислювальна машина складається з двох основних частин, а саме – лінійно-адресованої пам'яті.

Ши́нна архітекту́ра — організація ЕОМ, за якої усі її компоненти взаємодіють за допомогою спільної шини.